воскресенье, 28 апреля 2013 г.

Загадковий будиночок

Колись дуже-дуже давно йшла по вузькій стежинці маленька дівчинка. Ішла, ішла й навіть не помітила, як забрела у густий ліс. Злякалася вона, присіла під деревом й заплакала. Коли бачить, щось біленьке заблищало. Ого!-Скрикнула дівчинка.-Що ж це таке? Чим ближче вона підходила, тим більшало світло. Ось підійшло дівча ще ближче. Бачить, малесенький будиночок.
Ну це вже нічого собі! Раптом вибігла з будиночка собачка блакитна. Хвостик у неї був як у пуделя, лапки тоненькі, вушка симпатичні нашорошила. Почула дівчинка, щось запищало тоненьким голосочком: Ааааагооооов!!! Ти що не чуєш? Може ще тобі в дзвінок подзвеніти?Га?
-Ні ні я все дуже добре чую!
-Ну тоді чого ти дивишся не на мене, а в різні боки?
-А де ж ти?
-Я тут!
-Де це "тут"
- О боооожеее!!!! Та в хатинцііі!!!
-Ааа, розумію!
Тебе як звуть і хто ти?
-Я гном і мене звуть Боба!
-Бобо, ти вмієш складати вірші?
-Звичайно!
-А от наприклад!
-Мака, хака, бака, лака!
 а на вулиці...  СОБАКА!
Так і стали дружити гном Боба, і маленька дівчинка!

5 комментариев:

  1. Який вигадник - цей будиночок, таку казку склав:)

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Тепер він стоїть на гарній верхній поличці - знайшов своє місце! :)

      Удалить
  2. Дядя Рома, що будиночка створив, від казки аж розтанув)))

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. О, нарешті і дядя Рома потішився:) Привіт йому від нас!

      Удалить